Страница Юрія Теребуса ВКонтакте

Я є ТоЙ ХтО я Є

Велосипед складається з рами, на яку кріпляться колеса, кермо з вилкою керма, що повертає переднє колесо, педалі на шатунах і сідло, зазвичай з амортизатором. Педалі крутять колесо через ланцюгову передачу. Велосипед, також, обладнаний ручним чи ножним гальмом. Багато велосипедів обладнані багажником, дзвінком, світловідбивачами (катафотами) (в Україні і багатьох інших країнах прийнято ставити білий відбивач спереду, червоний — ззаду, жовті — на колесах, червоні на педалях) чи ліхтариками (білий — спереду, червоний — ззаду) на батарейках чи міні-електрогенераторі. В багатьох країнах дзвінок чи ліхтарики є обов'язковими. Велокомп'ютер підраховує швидкість і пройдену відстань. [ред.] Рама Традиційно, велосипеди поділяються на чоловічі та жіночі. В жіночих велосипедах верхньої трубки або, взагалі, немає, або вона доходить лише до середини трубки, на якій знаходиться сідло, інакше сісти на такий велосипед в довгій спідниці було б дуже важко, а в короткій — дуже нескромно. (В кінці XIX століття, коли велосипеди увійшли в моду, суспільство строго ставилось до порушення пристойності) В наш час поділ стерся, і велосипеди без верхньої трубки популярні серед обох статей тому, що на них зручніше сідати і в штанях. З 1930-х років, рами стали робити з легованої сталі, а з 1980-х стали набувати популярності алюмінієві сплави. В більш дорогих моделях використовуються рами із сплавів титану чи вуглепластику (карбонові рами). За формою традиційна рама має вид двох суміжних трикутників, менший з яких — це задня вілка. Основне навантаження несе на собі більший трикутник. Розмір рам класичної трикутної форми з горизонтальньою верхньою балкою виміряється в см. і дорівнює довжині вертикальної опорної труби від осі ведучої шестерні до її верхнього зрізу. В Італії розмір дорівнює перпендикуляру, «опущеному» від ведучої осі на верхню горизонтальну трубу трикутника рами. Останнім часом популярності набули так звані «Y-рами». Вони розповсюджені головним чином в гірських МТВ спортивних модифікацій та в юнацьких великах классу City-MTB. [ред.] Інші компоненти Дешеві велосипеди (а також майже всі дитячі) обладнуються однією ланцюговою передачею. В дорожчих є перемикання швидкостей. Оскільки ноги розвивають максимальну потужність при певному зусиллі, перемикання швидкостей дозволяє використовувати силу м'язів ефективніше. Ніжне гальмо ефективніше ручного тому, що м'язи ніг сильніші за м'язи пальців. Однак ніжні гальма погано поєднуються з перемиканням швидкостей, тому такі велосипеди зазвичай обладнуються ручним гальмом (частіше за все на обидва колеса, рідше — лише на заднє). При великій швидкості необхідно натиснути спершу заднє, а потім переднє ручне гальмо, інакше може перевернутись велосипед. Іноді велосипед обладнується обома видами гальм для більшої безпеки. Стійкість велосипеда пов'язана з гіроскопічним ефектом: колеса, що швидко крутяться важко нахилити. Велосипед (за тієї ж швидкості) тим стійкіший, чим більший радіус і маса коліс. З іншого боку, великі колеса ускладнюють рух і легко викривляються. Тому для руху дорогами, пішохідними і велосипедними доріжками, ліпшими є велосипеди з малими колесами, а для руху нерівними стежками — з великими. Велосипеди для дітей теж роблять з великими колесами. В дорогих велосипедах колесо із спицями заміняють диском з вуглецевих сплавів. [ред.] Різновиди велосипедів. Класифікація Міські велосипеди (англ. City-Bike) призначені для зручної їзди містом, швидкість менш важлива ніж зручність. Посадка спини велосипедиста пряма, сідло широке і добре амортизоване. Гальма ручні при відкритому (зубчатому) задньому пермикачеві швидкостей. Останнім часом спостерігається повернення до традіційної конструкції (закрита втулка задньої осі з ножним гальмом і вмонтованим 7-ступінчатим перемикачем швидкостей). Кермо часто форми горизонтальної «вісімки». Колеса з зовнішнім діаметром ободу чи внутрішним діаметром шин 28" (622 mm) (іноді 26" — 559 mm) дюймів. Товщина шин 1, 3/4"-1, 5/8" дюйма; у велосипедів з 26"-колесами товщина шин може сягати 1, 8" дюйма

Біографія Народився Сергій 22 червня 1981 року у галицькому містечку Збараж, Тернопільська область. Одружений, має сина. 1997 року посів 2-ге місце в Україні на захисті наукових робіт у Малій Академії Наук України (МАН). Отримав золоту медаль у школі та паспорт громадянина України. Вступив до Тернопільської Академії Народного Господарства. Протягом навчання в університеті, був активним учасником низки молодіжних організацій, разом з однодумцями створив неформальну і ніким незареєстровану спілку «Митці», та самвидавництво «Слина». Паралельно з навчанням грав у «КВК», брав участь у конкурсах художньої самодіяльності. [ред.] Радіокар'єра В 1998 році пройшов кастинг на посаду радіоведучого і після тривалої підготовки, у січні 1999 року з'явився в ефірі «Радіо Тернопіль 106.1 FM» під ефірним псевдонімом «Сірий». В 1999 році, після недовготривалих вагань проплатив курс навчання в одному з лондонських коледжів, здав екстерном найближчу сесію. В 2000—2001 роках навчається у Лондоні. Розчарувавшись у навчанні, у тих коледжах, зі стель яких на голови студентам падала штукатурка, а рівень викладання був нижчим, аніж очікувалося, знайшов розраду в праці. Працюючи у Лондоні, пройшов усі етапи: від будівельника і вантажника до офіціанта та помічника кухаря. Повернувшись до Тернополя, обіймав посаду студентського декана свого інституту, та відновив роботу на «Радіо Тернопіль». 2002 рік, очолив студентський страйк у ВИШі, захистив диплом і залишився працювати в «альма-матер» на посаді директора центру молодіжних ініціатив, навчався в магістратурі. Попри це, активно займався промо-акціями, організацією концертів, гастролював із командами «КВК» по Україні. В 2004 році пройшов кастинг на посаду ведучого програми «Було ваше — стало наше» і вже незабаром з'явився в ефірі одного з загальнонаціональних каналів. 2005 рік, отримав запрошення від столичної радіостанції «Music-радіо» й у листопаді приступив до роботи в ефірі, попередньо розпрощавшись із містом Тернопіль переїхав до Києва. [ред.] Comedy Club UA 2006–2009 роки резидент «Comedy Club UA», учасник щотижневих вечірок і телеверсій. В рамках «Comedy Club UA» створює їдкий, саркастичний образ, різко висловлюється в бік українських знаменитостей, присутніх в залі. Завдяки своїм відвертим жартам швидко стає зіркою клубу. [ред.] Файна Юкрайна В 2008 році Сергій Притула разом зі своїм колегою по «Comedy Club UA» Олександром Педаном очолює ранковий ефір Нового каналу — стає ведучим популярного телешоу «Підойм». З серпня 2008 року — актор, автор і співпродюсер Народного скетч-шоу «Файна Юкрайна» на Новому каналі. Тут Притула втілює в життя низку колоритних гумористичних образів — це і жашківський «крутелик» Антон, і усюдисущий журналюга Інокентій Бест, і чарівна прибиральниця Верховної Ради. — Ілона Давидівна. Його партнер по скетч-шоу «Файна Юкрайна» — Андрій Молочний. [ред.] Джерела * Сергій Притула * Сергій Притула: Мрії

Кни́га — письмовий запис, неперіодичне видання у вигляді зброшурованих аркушів друкованого матеріалу. Перші книги писали на листях, корі, полотні, шовку, глиняних табличках, шкірі і папірусі. Приблизно в 100 — 150 р. стали поширюватися кодекси або зброшуровані книги замість сувоїв. З 4 століття по 15 століття для сторінок книги стали застосовувати пергамент, зроблений з тонкої шкіри ягнят. Пергамент був замінений папером, що прийшов у Європу з Китаю, де спосіб його виготовлення був відомий ще до 105 року на основі суміші кори і коноплі. Широко доступними книги стали тільки після винаходу книгодрукування в 15 столітті. Зараз текст книги можна відтворити і зберігати у вигляді мікрофільму. Історія книги Докладніше: Історія книги Львівські видання 17 століття дуже красиві, багато декоровані, з великою кількістю гравюр, віньєток, заставок. Цим, до речі, українські стародруки відрізняються від російських, у яких усе строго — лише текст, і все. Тут давалася взнаки відкритість наших земель до західних впливів. Література * Поліграфія та видавнича справа [Текст] : рос.-укр. тлумачний слов. / уклад. : Б. В. Дурняк, О. В. Мельников, О. М. Василишин, О. Г. Дячок. — Львів : Афіша, 2002. — 456 с. — ISBN 966-7760-79-0 * Ковба Ж. М. Асортимент друкованої продукції [Текст] : навч.-метод. посіб. / Ж. М. Ковба, Т. В. Олянишен, О. В. Мельников. — Львів : Укр. акад. друкарства, 2009. — 100 с. — ISBN 978—966-322-160-1 Кни́га — термин, имеющий несколько значений: 1. литературное или научное произведение, предназначенное для печати в виде отдельного сброшюрованного издания[1]; 2. в полиграфии — один из видов печатной продукции: непериодическое издание, состоящее из сброшюрованных бумажных листов или тетрадей, на которых нанесена типографским или рукописным способом текстовая и графическая информация, а также иллюстрации, имеющая объём более 48 страниц и, как правило, твёрдый переплёт[2]; 3. объединенные под единым переплётом листы бумаги, предназначенные для ведения записей («записная книжка», «амбарная книга»), а также одно из нескольких крупных подразделений литературного произведения[3]. Каждая сторона листа в книге называется страницей. Книга в электронном формате называется e-книга или «электронная книга». Праславянское слово kъniga возможно происходит (через древнетюркский-древнебулгарский *küinig; волжско-болгарский-чувашский язык;чувашский-kenege, дневник, ежедневная запись в веретено дня;дунайско-болгарский *küiniv; уйгурский kuin, kuinbitig) от китайского kΏüen — свиток. (Фасмер). У світ вийшла книга, яка докладно розповідає про історію створення, філософію та проблеми Вікіпедії. Завдяки інформації, розміщеній у цьому виданні, читач дізнається про інформаційні війни, які в ведуться «на території» даної віртуальної енциклопедії, про те, як розвиваються дочірні проекти Фонду Вікіпедії, зокрема, ВікіСловник, ВікіТека, ВікіПідручник, ВікіНовини, ВікіЦитати, ВікіВиди, ВікіСховище. Автори проекту, а це член-коресподент НАНА, професор Расим Алгулієв, та старший науковий співробітник Інституту інформаційних технологій Ірада Алекперова у своїй роботі не залишили поза увагою інші популярні енциклопедії, які на сьогоднішній день функціонують в Інтернеті. Видання вийшло в Азербайжані під назвою «Вікіпедія. Віртуальна енциклопедія». Нагадаємо, що проект під назвою Вікіпедія почав працювати у 2001 році спочатку як англомовний проект, але дуже скоро набув популярності серед користувачів інтернет-мережі, тому незабаром були запущені версії, створені на різних мовах, в тому числі - Вікіпедія на-українській мові. За 9 років функціонування проекту англомовна віртуальна енциклопедія накопичила багато матеріалу, зараз вона місить понад 3 мільйони статей, які надають довідку з різних галузей науки, мистецтва, культури

House В середині 80-х в Чикаго виник новий вид танцювальної музики - хаус. Назва походить від назви клубу Warehouse (склад). Саме там чиказькі ді-джеї вперше спробували зміксувати сингли групи Kraftwerk із звуком кардинально нового на той час пристрою під назвою драм-машина (drum machine). Вони звертались до традицій андеґраунду, і кращі сучасні треки все ще звучать трішки "андеграундно", можливо також через якість запису. Корені цієї музики - диско. Характерним в цьому стилі є ритм дискотеки: свінгове звучання, заворушливі мелодії й загальний настрій радості і веселощів. Одним словом - музика для щасливих. Класичний хаус є простим: біт - чотири чверті: 1 2 3 4 і не дуже швидкий темп (120 ударів за хвилину), що співпадає з серцебиттям танцюючого. Багато людей вважає, що барабанні семпли, які використовуються в класиці від MFSB "Love is the message" - це фундамент хаусу. Також широко використовується веселуватий вокал в дусі соул. Хаус - танцювальний стиль, що виріс з диско-музики в 80-ті. Frequently, the house music was purely instrumental and when there were vocalists, they were faceless female divas that often sang wordless melodies. – Інколи музика хаус була чисто інструментальною, а якщо навіть із вокалом, то в виконанні безликих дів, які часто наспівують загадкові мелодії без слів. Club House Це відгалуження з’явилося на початку 90-х, коли хвиля комерційної музики захлеснула Європу. Також, як і в 80-х диско називали типовою клубною музикою, в 90-х сформувався напрям, єдиною ціллю котрого було заставити людей танцювати (тобто сприймати таку музику). Простіше кажучи, основа залишилася такою ж, якою й була в хаусі, тільки було видалено всі недоброзвучні мелодійні сполучення, вокал зробився "солодшим", "складні" для сприйняття пересічного слухача синкопи також було відкинуто. В результаті вийшла простенька і доступна музика з більш сприятливим ритмом і простим аранжуванням. Декотрі різновиди такої музики ще називають „handbag” (назва походить від свого роду танцю, який виконують у клубі маленькі дівчатка навколо своїх рюкзачків). Hайбільш цікавою формою клубного хаусу можна вважати „mellow”, в якому використовується чистий релаксаційний біт та відповідні звуки. Deep House Глибокий хаус" - стиль, що з’явився при поєднанні "старого" чиказького хаусу і госпела. Він переповнений мелодіями, побудованими на старих (та всіма любимих) акордних прогресіях, зіграних примарним звуком електрооргану. Діп Хаус - це перед усім хаус, а потім вже глибоке звучанння інструментів. Acid House Друге чиказьке покоління експериментувало з більш психоделічним звуком трохи прискоренного синтезатора Roland TB303. Цей інструмент являється культовим, саме йому ейсід-хаус зобов’язаний своїм незвичайно теплим, "фанковим" звучанням. Ейсід-хаус - це поп-музика майбутнього, швидка, по-справжньому різка і весела. Відрізняється від інших стилів хаусу швидким темпом та відсутністю вокальних партій. Можливо "Ейсід гімном" являються кислотні треки від Phuture. В самому кінці вісімдесятих цей стиль відходить в глибокий андерграунд, щоб створити нові стилі – дуже швидкий хардкор, діп-ейсід, підсилюючий свідомість (але не ноги), тренс і габбер – дуже-дуже швидку течію хардкору (понад 200 ударів за хвилину). Ейсід-хаус (назва танцювального музичного стилю кінця 80-х, з характерним темпом, близько 130 ударів за хвилину. Цей стиль сильно асоціюється з вживанням "кислоти" - екстезі (ecstasy) і LSD ). Acid-house is a sub-genre of house with the instantly recognizable squelch of Roland's TB-303 bass-line generator. – Ейсід-хаус є під стилем хаосу з характерним хлюпанням генератора басової лінії Roland's TBR-303. Ambient Емвієнт - музичний стиль, в котрому за рахунок використання електронної реверберації та інших просторово-звукових технологій створюються вищукані ефекти, що призводять до медитаційного стану, або створюючи ефект „відчуження". Англійською це слово означає щось на зразок "обмиваючий, обтікаючий зі всіх сторін". Ембієнтова музика може зак

Знаешь... А я на зло тебе буду самой красивой, чтобы все твои друзья говорили тебе: "Зря ты её потерял!!!".

"Никогда не бросай того, кто тебя любит ради того, кто нравиться, потому что однажды тот, кто тебе нравиться, бросит тебя ради того, кого любит!"

Красивые глазки на миленьком личике, крутая улыбка пухленьких губ... Марионетка – кукла на ниточках, с которой хозяин так нежен и груб.

Пишемо статус про те, як нам погано без коханої людини... і всіспитаються " Що сталося?"... крім тої людини, якій він призначений...

Я, конечно, люблю животных, но не настолько, чтобы быть с козлом...