Страница Юлии Миргородской ВКонтакте

********************************************************************************************я такая разная -то капризная, то прекрасная,то страшилище опупенное,то красавица - мисс вселенная,то покладиста, то с характером,то молчу, то ругаюсь я матерно,то в горящие избы на лошади,то отчаянно требую помощи,дверью хлопну - расставлю все точки,то ласкаюсь пушистым комочком,то люблю и тотчас ненавижу,то боюсь высоты, но на крышу выхожу погулять темной ночкой,то жена, то примерная дочка,то смеюсь, то рыдаю белугой,то мирюсь, то ругаюсь с подругой.Не больна я, не в психике трещина:Просто Я - стопроцентная Женщина! ********************************************************************************************

Дивись на життя веселіше: наступивши на граблі - насолоджуйся зірками.

У НЬОГО НЕ БУЛО БІОГРАФІЇ, У НЬОГО БУВ СПИСОК ПРОЧИТАНИХ КНИЖОК

И теперь мне известно, что мне - ничего не известно. Омар Хайям

Нації вмирають не від інфаркту. Спочатку їм відбирає мову. Л. Костенко

Життям слід насолоджуватися як чудовим вином, ковток за ковтком, з перервами. Навіть краще вино втрачає для нас всяку красу, ми перестаємо його цінувати, коли п'ємо як воду. - Л. Фейербах

Я люблю людськi руки. Вони менi здаються живими додатками до людського
розуму. Руки менi розповiдають про труд i людське горе. Я бачу творчi
пальцi - тремтячi й нервовi. Руки жорстокi й хижацькi, руки працьовитi й
ледарськi, руки мужчини й жiнки! Вас я люблю спостерiгати, коли ви берете
й вiддаєте, коли ви ховаєте в одежi ножа, коли ви пестите нiжну шкiру
жiнки, коли ви боляче любите її й не хочете нiкому вiддати. Найбiльше менi
до вподоби руки творцiв. Перо i пензель, нiж i сокира, талановитий
молоток! Чи знаєте ви, що рука, яка вас тримає, передає через вас вогонь
життя? Вона вмре, ця невгамовна рука, а витвори її житимуть. Вона
поспiшає, виконує волю людини, що, пiдiймаючися з небуття, ледве встигає
дати життя дiтям i виконати долю творчого труда. Я люблю її - вiчну
людську руку, незвичайний символ, i розумiю велич тої хвилини, коли друг
дає руку друговi: цим вiн передає самого себе, своє серце й розум, дихання
дiтей. Двi людських руки вкупi - це кiльце, за яке, ухопившися, можна
зрушити землю.
Яновський "Майстер корабля"