Страница Masha Sheparovich ВКонтакте

Я - ето я... Веселая и грусная... Забавная и скушная... Ленивая и нет... Но главное что я любимая... любимая собой... Вот... Я пишу прозові вірші, не вірю в любов як почуття, хоча сама жахливий романтик, а решту питайте у знайомих і друзів вони точно знають більше... Иногда я ленюсь, Я скучаю, Я боюсь, Мне не хватает внимания, Я счастлива, я дурачусь... Я давлюсь своими словами... загадываю желания, у меня есть мечты... И я по-прежнему хочу верить, Что в этом мире все возможно Для обычной девчонки..

Все, що наштовхує на романтику, те що дає змогу сховати сльози від інших, та дозволяє подумати про життя. А також психологія, астрономія і написання прозових віршів

Де багато малюнків :~) а сер. то "Приречені на щастя"

Віктор Цой, Петлюра, Каста, Тартак, Андрій Князь, Бутирка, Емігрант та баго різного

Когда же наконец придумают компьютеры, которые по голосовой команде "Бл*дь!" отменяют все последние действия???

Навіть коли ти здійснюєш найбільшу дурість, з цього виходить щось хороше.

Мы должны с радостью вспоминать то прекрасное, что было у нас в жизни. Но это так трудно, когда испытываешь боль.........................

Привіт... Вдягни плащик з капішоном і резинові чобітки... Вийди на двір... Вдихни на повні груди післягрозове повітря... Відчуй усю тонкість та насиченість його ароматів... Прислухайся до шепоту ще зовсім молодих листочків з сусіднього дерева... Підніми очі до лініії горизонту, де у всій своїй величі красується веселка... Відчуй природу серцем... Впусти її в душу... І лише тоді ти зрозумієш чого я так люблю післягрозову пору...

У меня мечта: зайти утром на кухню, а там мой пафосный распиздяй варит мне кофе в одних пижамных штанишках))

Ах, в этом нет ничьей вины,
Но часто на планете,
Где двое нежно влюблены,
Страдает кто-то третий.
Любовь прекрасна и грустна,
И всем на свете ясно –
Грустна для третьего она,
А для двоих прекрасна.
Ах, в этом нет ничьей вины
И струны всех столетий
Поют о том, то нет страны,
Где не страдал бы третий.
И эта песня рождена
В минуты грусти тайной,
Когда в груди дрожит струна,
Дрожит слезой хрустальной