Страница Юлии Дубовой ВКонтакте

Прошу серденько"моє" цить! Не маеш сили,вже кричати. Благаю, ты його залиш, Я обiцяю промовчати... Менi, ворожка ворожила, Не в силах ïй, все повернути. Ви пiдскажiть, менi мольфарки, А, чи можливо все забути? Чи може, подаруйте крила? Такi легенькi, наче хмари. Я полечу, кудись далеко, Вiд нього, вiд землi подалi... Я, чула вiд людей, що небо, Вiд болю та недуг лiкує! Нi, не даруйте менi крила, Бо, знаю, що ïх не iснує!

МОЄ КОХАННЯ ДОГОРАЄ, А СВІЧКА ЗСГАСНЕ НА ЗОРІ, Я ТІ ХВИЛИНИ ПАМ’ЯТАЮ …. ВЕСЕЛІ, РАДІСНІ, СУМНІ. КОЛИ ЗЛИВАЛИСЬ, НАШІ ДУШІ, А ВІН БУВ ЗАВЖДИ ТІЛЬКИ МІЙ. НЕ ТРЕБА БУЛО ПЛАНУВАТИ, ОТИХ БРЕХЛИВИХ, ТИХИХ МРІЙ! ДОРОГИ НАШІ РОЗІЙШЛИСЯ, НАПЕВНО САМ ЦЬОГО ХОТІВ, ВСЕ ПРОМАЙНУЛО І ЗГАДАЛОСЬ… А ВОГНИК ТИХО МЕРЕХТІВ. ТОДІ ТАК ДОЛЯ МНОЮ ГРАЛАСЬ, А ВІН ТАК ПРОСТО РОЗЛЮБИВ… А ІНШУ, ЩО ЙОГО Й ПРОКЛЯЛА, В ОДНУ ХВИЛИНКУ ПОЛЮБИВ. ЙОГО НІЯК НЕ ЗРОЗУМІЮ … ПІШОВ, МЕНІ ЗАЛИШИВ БІЛЬ, А ЗАРАЗ ПРОСТО ЛИШ ПЛІТКАРИТЬ, НА РАНУ ЧОМУСЬ СИПЛЕ СІЛЬ. Я НЕ ЗЛАМАЛАСЬ, СЕРЦЕМ СИЛЬНА, ВІД СЛІЗ ТОДІ СКРАСНІЛИ ВІКИ. Я НА ОСТАНОК ЛИШ БЛАГАЛА ЩОБ ВІН ВІД СЕБЕ, ЛИШИВ ЛІКИ.